котючий
КОТЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який котиться (див. коти́тися¹ 1).
Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (І. Вирган).
2. Який котить що-небудь.
Лист червонів, жовтів, в'янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)