котючий
КОТЮ́ЧИЙ, а, е.
1. Який котиться ( див. коти́тися¹ 1).
Іноді вона [стежка] мені Здається раптом схожа на котючий Клубочок сірий (Вирган, В розп. літа, 1959, 203).
2. Який котить що-небудь.
Лист червонів, жовтів, в’янув і обсипавсь, і котючий вітер низався поміж деревом безлистим (Вовчок, І, 1955, 203).
Словник української мови (СУМ-11)