кочування

КОЧУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. кочува́ти 1, 2.

– Сам виїхав [король Бела] нам назустріч, на пограниччя, привітав мене, як брата, і надав вільні землі для кочування (В. Малик);

Кочування поодиноких особин пов'язане із загрозою загибелі від хижаків, тому кочують тварини групами (стадами, зграями, табунами) (з наук.-попул. літ.).

2. перен., ірон. Дія за знач. кочува́ти 3.

Контраст того безжурного .. життя з пізнішим еміграційним бідуванням та циганським кочуванням з города в город глибоко врізався в його молоду душу (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. кочування — кочува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кочування — -я, с. Дія за знач. кочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кочування — КОЧУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кочува́ти. Хани.. більшу частину року проводили в кочуваннях (Іст. СРСР, І, 1956, 80); Кочування зв’язане з тим, що з настанням зими.. вовки, шукаючи їжі, змушені робити великі переходи (Наука..  Словник української мови в 11 томах
4. кочування — Кочува́ння, -ня с. Кочевье, лагерь, временное поселеніе. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка