кунячий
КУ́НЯЧИЙ, а, е, розм.
Те саме, що куни́цевий 1.
Куняча шапочка на голові та багатий, коралами прикрашений ніж у піхвах, .. доповнювали одяг (Юліан Опільський);
– Добре, пане. Візьміть мою кунячу шубу з бобровою облямівкою та коміром (З. Тулуб);
Осмогруд пішов до свого заширмленого [прикритого ширмою] ложа й випростався на кунячому покривалі в чоботях (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)