кухонька

КУ́ХОНЬКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ку́хня 1.

– Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Леся Українка);

Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (В. Козаченко);

Солдати поки що оселилися в коморi, приробивши в нiй широку пiч i маленьку кухоньку (Р. Андріяшик);

Велика в'язка цибулi й турецького перцю висять над входом у тiсну кухоньку (В. Яворівський);

Добре, що я вибрала номер з невеличкою кухонькою, де можна приготувати каву таку, як люблю (І. Роздобудько).

Значення в інших словниках

1. кухонька — ку́хонька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кухонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до кухня 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кухонька — КУ́ХОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кухня 1. — Поки до чаю, то служниця кілька раз викликала пані в малу кухоньку (Л. Укр., III, 1952, 707); Спав Максим у тісній кухоньці, в закутку між грубкою і глухою стіною (Коз., Блискавка, 1962, 143).  Словник української мови в 11 томах