Словник української мови у 20 томах

лихомовити

ЛИХОМО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихомо́влять; недок., рідко.

Те саме, що лихосло́вити.

– Так, панотче, – одповів сер Чаппеллетто, – лихомовив я на ближнього (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. лихомовити — Лихомо́вити, -мо́влю, -мо́виш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. лихомовити — Лихомо́вити, -влю, -виш гл. Злорѣчить.  Словник української мови Грінченка