лихомовити
ЛИХОМО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихомо́влять; недок., рідко.
Те саме, що лихосло́вити.
– Так, панотче, – одповів сер Чаппеллетто, – лихомовив я на ближнього (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)ЛИХОМО́ВИТИ, влю, виш; мн. лихомо́влять; недок., рідко.
Те саме, що лихосло́вити.
– Так, панотче, – одповів сер Чаппеллетто, – лихомовив я на ближнього (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)