набакир

НАБАКИ́Р, присл., розм.

З нахилом на один бік (перев. про головний убір).

Хвіртку мов вихром розчинило, і в загін, танцюючи, ускочив добродій в чоботях.., в картатому піджаці і брилі набакир (В. Винниченко);

Зайшов високий статний сержант у добре підігнаній шинелі, в пухнастій шапці-ушанці, хвацько одягненій набакир (П. Гуріненко).

Значення в інших словниках

1. набакир — набаки́р прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. набакир — присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набакир — наба́кир → набакер  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. набакир — Наба́ки́р, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. набакир — НАБАКИ́Р, присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Браво сидів він на рулі, закинувши набакир високу смушеву шапку (Стор.., І, 1957, 250); Я став носить шахтарський чуб і набакир кашкет дешевий (Сос., II, 1958, 380).  Словник української мови в 11 томах
6. набакир — Набакир и набакирь нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103).  Словник української мови Грінченка