навкіс

НА́ВКІ́С, присл.

Те саме, що на́вскі́с.

Батіг на короткій ручці висів, обвившись навкіс через плечі (М. Томчаній);

Оглянулась [Христина], її обличчя навкіс прорізали тінь і місячне сяйво (М. Стельмах);

Руси зрубували молоді дубки, берести й граби, вбивали їх навкіс у землю дерев'яними довбешками (В. Малик);

Чорноволоса в білому плащі жінка навкіс перейшла вулицю (Є. Пашковський);

Через ліс-переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. навкіс — на́вкі́с прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. навкіс — див. косо  Словник синонімів Вусика
3. навкіс — присл. Те саме, що навскіс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. навкіс — НА́ВСКІ́С (з дієсловами руху, переміщення, розташування — не прямо, а з відхиленням убік), НА́ВКІ́С, НАВСКОСИ́, НАВСКІ́СНО, НАВКІ́СНО, СКІ́СНО, ПО ДІАГОНА́ЛІ, ДІАГОНА́ЛЬНО, НАВКОСИ́ розм., НАВКОСЯКА́ (НАВСКОСЯКА́) розм., НАВСКОСЯ́К розм.  Словник синонімів української мови
5. навкіс — На́вскі́с, навскоси́ і на́вкіс, навкоси́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. навкіс — НА́ВКІС, присл. Те саме, що на́вскі́с. Батіг на короткій ручці висів, обвившись навкіс через плечі (Томч., Готель… 1960, 22); Оглянулась [Христина], її обличчя навкіс прорізали тінь і місячне сяйво (Стельмах, Хліб.., 1959. 157).  Словник української мови в 11 томах
7. навкіс — Навкіс нар. = навкоси. Желех. см. навскіс.  Словник української мови Грінченка