навстяж

НА́ВСТЯЖ, розм., присл.

Те саме, що на́встіж.

Сінешні двері стояли навстяж (Т. Осьмачка).

Значення в інших словниках

1. навстяж — На́встіж і на́встяж, присл. на́встяж, присл. = на́встіж  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. навстяж — Навстяж, навстяжи нар. = навстіж. Навстяж двері одчинила. Котл. Ен. Всі навстяжи ворота одперли. КС. 1882. IV. 169.  Словник української мови Грінченка