намистечко
НАМИ́СТЕЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до нами́сто.
* Образно. А жіночка Мов цього й не знає, У доброму намистечку В садочку гуляє (Т. Шевченко);
Славна донця. Я їй за те з війни гостинця привезу: намистечка й дуката (Б. Лепкий);
Предслава схоплюється, стискує руками шию – рветься й розсипається на підлозі зелене намистечко з Тмутаракані – дарунок її батька (С. Скляренко);
Птиця славна, Живе собі, як панна, Гуляє у садку, нічого не псує, По гілочках намистечко кує (Є. Гребінка).
Словник української мови (СУМ-20)