несміливий
НЕСМІ́ЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Якому властиві боязливість, соромливість, нерішучість.
Вступила Параскіца до церкви, з спущеними додолу очима, несмілива, засоромлена (М. Коцюбинський);
Ніхто б не сказав, що боцман Смола – цей відважний воїн, хоробрий моряк – такий тихий і несміливий з дівчиною (Д. Ткач);
// у знач. ім. несміли́вий, вого, ч. Боязлива, соромлива, нерішуча людина.
Зашуміло село, як на пригру бджоли: сміливий і несміливий збиралися в купи, гомоніли, радились (Панас Мирний);
// Який виражає боязливість, соромливість.
В хату ввійшов Ясь. Хто б тепер пізнав Яся з тими дитячими ласкавими очима, з боязкою несміливою ходою! (І. Нечуй-Левицький);
Вона подивилася мені в вічі безконечно щасливим і несміливим поглядом (Ю. Яновський).
2. перен. Який слабо виявляється; нечітко виражений, окреслений.
З дальніх покоїв линули несміливі початкові акорди на піаніно (Олесь Досвітній);
Знову посіяв дрібний несміливий дощик (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)