облесливість
ОБЛЕ́СЛИВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. обле́сливий.
Я скажу тобі, що пишу його [лист] завжди од щирого серця, а не для лицемірства та облесливості (Леся Українка);
До неї [Кайдашихи] прилипла якась облесливість у розмові (І. Нечуй-Левицький).
2. Облесливі слова, розмови.
Я візьму тебе за жінку. Будеш зі мною царювати і мені правду казати, бо кругом себе я чую тільки неправду та облесливість (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)