обраний

О́БРАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обра́ти.

Втішалася обрана Богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка);

Обраний ним шлях простелеться через круті перевали і урвища (О. Гуреїв);

Старший конюх Лук'янченко був обраний секретарем партійної організації лише півроку тому (С. Журахович);

// у знач. ім. о́брані, них, мн. Ті, кого обрано для виконання яких-небудь обов'язків; обранці.

Двір помалу пустів. Лишились тільки обрані – Прокіп, Гуща й Мажуга (М. Коцюбинський);

Послали в двір обраних, але управитель не схотів про таку ціну й слухати (А. Головко);

// о́брано, безос. пред.

Його обрано керівником [експедиції] (О. Донченко).

2. у знач. прикм. Який виділяється серед інших своїм громадським становищем, розумом, талантом і т. ін.

Простолюду важко було осягнути .. зміст буддійського вчення, яке, безперечно, призначалося для обраних (із журн.);

В нашій країні розумова праця перестала бути привілеєм тільки обраних верств населення (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. о́брані, них, мн. Обранці (у 3 знач.).

Художній тип мислення властивий не тільки обраним, але всім людям (з наук.-попул. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)