оправа
ОПРА́ВА, и, ж.
1. Обкладинка з якого-небудь твердого матеріалу, в яку переплітають книжку, зошит і т. ін.; палітурка.
Моя нова книжечка віршів [“Відгуки”] вже вийшла.., гарненько видана і в гарній оправі (Леся Українка);
На .. полицях стояло лише одинадцять книжок – у розкішних сап'янових оправах з золотим тисненням на корінцях (Ю. Смолич).
2. Дерев'яна, металева, рогова і т. ін. рамка, форма, в яку що-небудь вставляється для закріплення або збереження.
Окунь перекинувсь гранатовим перснем у золотій оправі, царівна побачила та й підняла той перстень з води (з казки);
Я не забув про нього, про .. кусник олівця, в оправі з темно-червоного дерева (І. Франко);
Його темні в черепаховій оправі окуляри мати незлюбила одразу (О. Гончар);
* Образно. Вона сиділа рівна, наче виросла зразу, з очима, міцно вставленими в оправу повік (М. Коцюбинський);
– Не поет, хто покидає Боронить народну справу, Щоб своїм словам блискучим Золотую дать оправу (Леся Українка);
Блискуча коса піску врізалась у блакитну оправу води (О. Копиленко);
// Художньо оформлене обрамлення, прикраси на чому-небудь; оздоба.
На йому [на запорожцеві] жупан шовковий, Пояс в золоті повис, Кармазинові вильоти, В дорогій оправі спис (Я. Щоголів);
Виходцев .. вдягнений гарно, в чорному пальті, рукавичках, з красивою паличкою в золотій оправі (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)