переконуюче
ПЕРЕКО́НУЮЧЕ, рідко.
Присл. до переко́нуючий 2.
Цю промову, виголошену гаряче й переконуюче, прийнято загальною мовчанкою (І. Франко);
Він говорив так рішуче й переконуюче, так щиро, що вона не могла не повірити добрим успіхам в будучності (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)