плаїк

ПЛА́ЇК, у, ч., діал.

Зменш.-пестл. до плай.

На мокрім від потаємних джерелець плаїку стоїть прив'язаний кінь (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. плаїк — пла́їк іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. плаїк — -у, ч., діал. Зменш.-пестл. до плай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плаїк — ПЛА́ЇК, у, ч., діал. Зменш.-пестл. до плай. На мокрім від потаємних джерелець плаїку стоїть прив’язаний кінь (Хотк., II, 1966, 134).  Словник української мови в 11 томах