поверхня
ПОВЕ́РХНЯ, і, ж.
1. Зверхній, зовнішній бік чого-небудь.
Ніколи ні одна сніжиночка не торкнулася поверхні цеї [цієї] червоної пустині (Г. Хоткевич);
Поверхня дерева нагрівається від сонця і пахне, як сіно з копиці (Ю. Яновський);
// Верхній шар маси якої-небудь речовини, рідини і т. ін.
Блакитне небо відбило свої фарби на поверхні води (Олесь Досвітній);
Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (І. Сенченко);
// геогр. Сукупність нерівностей земної кори, які утворюють низини, височини і т. ін.; рельєф.
Поверхня західного Лісостепу дуже розчленована глибокими балками і долинами рік (з наук. літ.).
2. мат. Межа, що відділяє геометричне тіло від зовнішнього простору або від іншого тіла; слід руху якої-небудь лінії в просторі.
Бічна поверхня правильної піраміди дорівнює добуткові периметра основи на половину апофеми (з навч. літ.).
(1) Сти́чні пове́рхні – поверхні, які взаємно стикаються.
△ (2) Де́нна пове́рхня, геол. – поверхня землі.
При довготривалому піднятті .. ділянки вся товща порід, що лежить над гранітом, може бути зруйнована і знесена водою, а граніт – вийти на денну поверхню (з наук.-попул. літ.);
(3) Ізометри́чні пове́рхні, мат. – такі поверхні в евклідовому просторі або рімановому просторі, що між ними можна встановити взаємно однозначну точкову відповідність, за якої кожна спрямлена крива однієї з поверхонь має своїм образом також спрямлену криву і тієї ж довжини.
Приклад ізометричної поверхні – сукупність поверхонь, отриманих згинанням даної поверхні (з наук.-попул. літ.);
(4) Еквіпотенціа́льна пове́рхня – поверхня, в усіх точках якої однаковий потенціал;
(5) Циліндри́чна пове́рхня мат. – поверхня, утворена поступальним рухом прямої лінії за заданою кривою.
Кость пришвартував човна, вискочив нагору і, вправно балансуючи, побіг уздовж циліндричної поверхні понтона (Ю. Яновський).
◇ Виплива́ти (вирина́ти) / ви́плисти (ви́пливти, ви́ринути) на пове́рхню (наго́ру, на чи́сту во́ду) див. виплива́ти;
Ко́взати (ко́взатися) по пове́рхні див. ко́взати;
Лежа́ти на пове́рхні див. лежа́ти;
Ско́взати по пове́рхні див. ско́взати.
Словник української мови (СУМ-20)