поворкувати
ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Воркувати якийсь час.
2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час.
Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм... (Т. Шевченко);
А їй так хотілося поворкувати з коханим, що поїхав у Париж (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)