Великий тлумачний словник сучасної мови

поворкувати

поворкува́ти

-ую, -уєш, док.

1》 Воркувати якийсь час.

2》 перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поворкувати — поворкува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поворкувати — ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Воркувати якийсь час. 2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм... (Т. Шевченко); А їй так хотілося поворкувати з коханим, що поїхав у Париж (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
  3. поворкувати — ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Воркувати якийсь час. 2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм… (Шевч., І, 1963, 87).  Словник української мови в 11 томах
  4. поворкувати — Поворкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141.  Словник української мови Грінченка