порушниця

ПОРУ́ШНИЦЯ, і, ж.

Жін. до пору́шник.

Ану підтягнись! Він навіть зняв з плеча рушницю, щоб налякати порушницю ладу, бо вже засвоїв на службі, що зекам спуску не давай, а то сядуть на голову. З ними – що суворіше, то ліпше! (Б. Антоненко-Давидович);

Хто вона, та порушниця зачіплянського спокою, баламутка хлоп'ячих ночей? (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. порушниця — пору́шниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порушниця — -і. Жін. до порушник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порушниця — ПОРУ́ШНИЦЯ, і, ж. Жін. до пору́шник.  Словник української мови в 11 томах