привид
ПРИ́ВИД, у, ч.
1. Дух померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою.
Він підносив голову й опирав її об стіну, але привид не щезав (Н. Кобринська);
Ось уже два роки, як він невтомно ходить до церкви, стоїть навколюшках і молиться. Але привиди не кидають його, не дають йому спати (І. Микитенко);
[Бабуся:] Тепер щоночі йому привиди всякі ввижаються. Це вже рік не спить (Ю. Мокрієв);
Високий, худий, з довгастим обличчям і неживими очима, Барклай скидався на привид (П. Кочура);
// фольк. Персонаж народних казок, легенд і т. ін., який уособлює дух померлого.
Вже заворушився поетичний світ мари, русалок та привидів (І. Нечуй-Левицький);
Тут [у повісті І. Франка “Петрії і Довбущуки”] повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства (М. Коцюбинський);
* У порівн. Часом під білими стінками тихо просувались жінки, завинені в біле, мов білі черниці, і раптом щезали у фіртках, як привиди (М. Коцюбинський);
Він виринув з густої пітьми несподівано, як привид, і голос його прозвучав насторожено і суворо (С. Голованівський).
2. Неясні, ледве окреслені контури чого-небудь.
Підіймався з долини вічний шум річки, росли гори, і вже вставав на крайнебі блакитний привид Чорногори (М. Коцюбинський);
Рубін втяг повітря, глянув ще раз на чарівний привид Батийової гори (І. Сенченко).
3. Що-небудь нереальне, часом оманливе.
Вона не могла з певністю сказати, чи то був сон, чи привид (М. Коцюбинський);
Замість води лише привид її – чисте прозоре марево день у день дражливо текло над степом (О. Гончар);
* У порівн. Ледве мріє, мов привид, далекеє соннеє місто (Леся Українка);
// чого, перев. у сполуч. зі сл. доля, щастя, надія, смерть і т. ін. Ілюзія, якою живе людина (живуть люди), або загроза чогось, яка переслідує її (їх).
Прохав, молив... Що більше вдію? Хоча б хто насміх написав... То все б кохав дурну надію, Все б долі привид не згасав (П. Грабовський);
Привид такої безглуздої смерті відняв у них силу й забарвив обличчя у сірі, землисті фарби (Г. Епік);
В холодних очах льодом переливається лють і на прочан, і на жінку, і на всі дурні примхи, за якими стоїть привид виродження (М. Стельмах);
Привид безробіття тривожив людей, змушуючи отаманів весь час бути насторожі (О. Гончар);
* У порівн. І враз – в ушах [Б. Сметани] страшний почувся розлад, А потім – лиш в одному задзвенів Пронизливий, набридливий акорд, І нікуди втекти було від нього, І мучив він, неначе привид смерті (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)