привідниця
ПРИВІ́ДНИЦЯ, і, ж., розм.
Жін. до приві́дник.
– Чи пам'ятаєте ви, сестриці, ту високу грушу, що схилилась над самою криницею? Ми посідаємо під грушею доконечне так, як оці панни, і будемо дожидати Лемішковського. – А справді посідаймо! посідаймо! – гукнули в один голос сестри, припліскуючи в долоні. – Тільки що ж оце ми позабираємо в руки, щоб достоту сповнити оцю картину! – промовила привідниця Люцина. – Тут одна панна держить хрест, друга чашу, третя дитинку (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)