проговіти ПРОГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Говіти впродовж певного часу. Словник української мови (СУМ-20)
Значення в інших словниках проговіти — прогові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови проговіти — Проговіти, -вію, -єш гл. 1) Проговѣть. 2) Истратить на говѣнье. Копійок 30 проговіла. Харьк. г. Словник української мови Грінченка