проскура
ПРО́СКУРА, и, ж., рел.-церк.
Білий хлібець, печиво особливої форми, що використовується в православному і католицькому богослужінні.
– І вас просить моя матушка на чай після служби, – сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (І. Нечуй-Левицький);
Графиня взяла тарілку з проскурою і поділилася нею з Марійкою (Б. Лепкий);
Горпина йшла поруч, роздавала жебракам – кому крашанку, кому – шматок проскури (З. Тулуб);
* У порівн. Батько Толин десь походжає собі по просторій хаті .. Тут же, мабуть Толя – чистенький, ніжний, з щічками, як проскура (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)