проскура

ПРО́СКУРА, и, ж. Білий хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні.

У кого гроші є, тому піп і проскуру дає (Укр.. присл.., 1963, 221);

— І вас просить моя матушка на чай після служби, — сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (Н.-Лев., IV, 1956, 54);

Горпина йшла поруч, роздавала жебракам — кому крашанку, кому — шматок проскури (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).

Значення в інших словниках

1. проскура — про́скура іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. проскура — див. просфора  Словник церковно-обрядової термінології
3. проскура — -и, ж. Білий прісний хлібець особливої форми, що використовується в православному богослужінні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проскура — ПРО́СКУРА, и, ж., рел.-церк. Білий хлібець, печиво особливої форми, що використовується в православному і католицькому богослужінні. – І вас просить моя матушка на чай після служби, – сказав о. Артемій до писарші, подаючи їй шматочок проскури (І.  Словник української мови у 20 томах
5. проскура — Про́скура, -ри; -кури, -кур  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. проскура — Проскура, -ри ж. Просфора. Як при попу жила, да все проскури їла, тепер за тобою — сухар із водою. Чуб. V. 666. ум. проскурка.  Словник української мови Грінченка