розтратник

РОЗТРА́ТНИК, а, ч.

Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.).

Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Ю. Мельничук);

Тут [у в'язниці] .. спекулянти, розтратники державного майна, робітники і колгоспники, які попались на тому, що виносили кілька гвіздків із заводу чи кілька буряків із поля (А. Дімаров);

Злодій, рвач, хапуга, розтратник, – це потвори, які отруюють наше життя (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. розтратник — розтра́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розтратник — див. марнотратник  Словник синонімів Вусика
3. розтратник — -а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розтратник — Марнотрат, марнотрач, перевідця, тринкач  Словник чужослів Павло Штепа
5. розтратник — Розтра́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розтратник — РОЗТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Мельн., До раю..  Словник української мови в 11 томах