розтратник

РОЗТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.).

Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Мельн., До раю.., 1961, 45);

Злодій, рвач, хапуга, розтратник,— це потвори, які отруюють наше життя, паразити на тілі радянського суспільства. Самі нічого не роблячи, вони марнують і привласнюють те, що створено іншими (Ком. Укр., II, 1963, 6).

Значення в інших словниках

1. розтратник — розтра́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розтратник — див. марнотратник  Словник синонімів Вусика
3. розтратник — -а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розтратник — Марнотрат, марнотрач, перевідця, тринкач  Словник чужослів Павло Штепа
5. розтратник — РОЗТРА́ТНИК, а, ч. Той, хто зробив розтрату (у 2 знач.). Пайовики Могулянського кооперативу, в якому осів Боровець, викрили його як злодія та розтратника і прогнали з села (Ю. Мельничук); Тут [у в'язниці] ..  Словник української мови у 20 томах
6. розтратник — Розтра́тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)