середняк
СЕРЕДНЯ́К, а́, ч.
1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку і обробляв її власними силами.
– Скажи.., який із нього куркуль? Наймитів не тримав, землі на слабенького середняка, в політику не ліз (Григорій Тютюнник);
Увечері в своєму невеличкому, охайному, з квітами на столі, кабінеті, Свирид Яковлевич провадив розмову з середняками (М. Стельмах);
Походженням із середняків;
// у знач. збірн. Середняки; середняцтво.
2. розм. Людина посередніх здібностей.
Хай я собі середняк від природи, а все одно не хочу, щоб мене за такого вважали. Уваги до себе вимагаю. Пошани! (І. Муратов);
// Працівник, що не відзначається високими показниками в роботі.
Словник української мови (СУМ-20)