середняк

середня́к

-а, ч.

1》 іст. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком і куркулем.

|| у знач. збірн. Середняки; середняцтво.

2》 розм. Людина посередніх здібностей.

|| Працівник, що не відзначається високими показниками в роботі.

Ходити у середняках — а) належати до прошарку середнього селянства; б) бути працівником, що не відзначається високими показниками в роботі.

Значення в інших словниках

1. середняк — середня́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. середняк — див. скромний  Словник синонімів Вусика
3. середняк — СЕРЕДНЯ́К, а́, ч. 1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку і обробляв її власними силами. – Скажи.., який із нього куркуль?...  Словник української мови у 20 томах
4. середняк — Середня́к, -ка́; -няки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. середняк — СЕРЕДНЯ́К, а́, ч. 1. Селянин-одноосібник, який мав невелику земельну ділянку, обробляв її власними силами і займав проміжне становище між бідняком та куркулем. — Скажи.., який із нього куркуль?...  Словник української мови в 11 томах
6. середняк — Середняк, -ка м. Сердцевина рога. см. осередок 1. Вас. 163.  Словник української мови Грінченка