скорбний
СКО́РБНИЙ, а, е.
Те саме, що скорбо́тний.
Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Яновський);
Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (А. Головко);
На світанку мають прибути драгуни .. По хатах засвітилися скорбні свічечки, заплакало жіноцтво й діти, а селяни почали, немов перед смертю, одягати свіжі сорочки (М. Стельмах);
Ждучи тебе, я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю (Т. Шевченко);
Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (І. Гончаренко).
Словник української мови (СУМ-20)