скорбний
СКО́РБНИЙ, а, е. Те саме, що скорбо́тний.
Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Янов., IV, 1959, 142);
Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (Головко, II, 1957, 319);
На світанку мають прибути драгуни.. По хатах засвітилися скорбні свічечки, заплакало жіноцтво й діти, а селяни почали, немов перед смертю, одягати свіжі сорочки (Стельмах, І, 1962, 636);
Ждучи тебе, я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю (Шевч., II, 1963, 279);
Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (Гонч., Вибр., 1959, 290).
Словник української мови (СУМ-11)