співучениця

СПІВУЧЕНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

Жін. до співу́чень.

Вона почувала міць свого хисту, свій дужий голос, завдяки якому вона посіла майже перше місце серед співучениць по консерваторії (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. співучениця — співучени́ця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. співучениця — -і, рідко. Жін. до співучень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співучениця — СПІВУЧЕНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до співу́чень.  Словник української мови в 11 томах