стрекотливий
СТРЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який багато стрекоче, стрекотить.
Слухаючи делегацію стрекотливих жінок, Іван Антонович спідлоба косився на голі почорнілі каштани (О. Гончар);
Дзвінка стрекотлива степова ніч.;
Таж воно [пташа] напевно стане здобиччю коли не шуліки, то стрекотливих сорок, які не від того, щоб поласувати слабшим! (Б. Антоненко-Давидович);
* Образно. Притишений гул за столами потонув у стрекотливому галасі молодиць, які кинулися вітати подругу з весіллям та виціловувати її, ніби десятиліттями не бачилися (Микола Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)