стійковий
СТІЙКОВИ́Й, а́, е́, заст.
Вартовий;
// у знач. ім. стійкови́й, во́го, ч.
Поліціянт [поліцай] зачав свистати, звертати увагу інших стійкових на таємного втікача (І. Франко);
Коней було розведено по стайнях, і коло гармат .. маячив стійковий (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)