тіснувато
ТІСНУВА́ТО.
1. Присл. до тіснува́тий; трохи, дещо тісно.
2. безос., у знач. пред. Трохи, дещо тісно (у 2, 3 знач.).
– Тісно в одній кімнаті? – Та воно так, – нерішуче відповів Василь. – Тіснувато (А. Хижняк);
В човні було тіснувато, але хлопці розмістились непогано (М. Трублаїні);
* Образно. Все одно й за рядками тими тіснувато новим думкам (М. Упеник).
Словник української мови (СУМ-20)