упарювати

УПА́РЮВАТИ (ВПА́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПА́РИТИ (ВПА́РИТИ), рю, риш, док.

1. що. Піддавати дії пари, окропу з метою розм'якшення, доведення до готовності (перев. страву);

// Зменшувати кількість, об'єм чого-небудь, випаровуючи рідину.

Неорганічні солі відфільтровували, а фільтрат упарювали у вакуумі (з наук. літ.);

Бульйон треба лише упарювати, але ніяк не розбавляти, інакше погіршиться смак і аромат (із журн.).

2. кого, розм. Доводити до потіння тяжкою роботою, надмірним напруженням і т. ін.

Упарити тяжкою роботою.

Значення в інших словниках

1. упарювати — упа́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. упарювати — (впарювати), -юю, -юєш, недок., упарити (впарити), -рю, -риш, док., перех. 1》 Піддавати дії пари, окропу з метою розм'якшення, доведення до готовності (перев. страву). || Зменшувати кількість, об'єм чого-небудь, випаровуючи рідину. 2》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. упарювати — УПА́РЮВАТИ (ВПА́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПА́РИТИ (ВПА́РИТИ), рю, риш, док., перех. 1. Піддавати дії пари, окропу з метою розм’якшення, доведення до готовності (перев. страву); // Зменшувати кількість, об’єм чого-небудь, випаровуючи рідину. 2. розм.  Словник української мови в 11 томах