цибань
ЦИБА́НЬ, я́, ч., розм.
Довгонога людина або тварина.
Та в мене добрий цибань: як цибне, то хоч би який рів, то перескоче (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)ЦИБА́НЬ, я́, ч., розм.
Довгонога людина або тварина.
Та в мене добрий цибань: як цибне, то хоч би який рів, то перескоче (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)