чарівниченька
ЧАРІВНИ́ЧЕНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до чарівни́ця.
Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці! Одна дівчина чорнобривая Та й чарівниченька справедливая (з народної пісні);
[Сербин:] Отож не калина, то та молода чарівниченька зросла калиною (С. Васильченко);
А чарівниченька-ніч летіла, мов на крилах, і ставала ще таємничіша (О. Ільченко);
Тоді взяв він мене за руку: – Дівчино-чарівниченько! чи звелиш мені сватів до тебе слати? (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)