юначка
ЮНА́ЧКА, и, ж.
Жін. до юна́к.
Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Іван Ле);
– Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)