юначка

ЮНА́ЧКА, и, ж. Жін. до юна́к.

Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Ле, Міжгір’я, 1953, 269);

— Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Досв., Вибр., 1959, 243).

Значення в інших словниках

1. юначка — ЮНА́ЧКА, и, ж. Жін. до юна́к. Чув [Лодиженко] і голос тієї ж щирої юначки, що цяточку йому з святого мулу наївно на чоло поклала (Іван Ле); – Я проваджу справу виховання тисячі юнаків і юначок (Олесь Досвітній).  Словник української мови у 20 томах
2. юначка — юна́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. юначка — -и. Жін. до юнак.  Великий тлумачний словник сучасної мови