погорілий

погорі́лий

[пого^ур’іли^ей]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Значення в інших словниках

1. погорілий — погорі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. погорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до погоріти. || у знач. прикм. || у знач. ім. погорілий, -лого, ч.; погоріла, -лої, ж. Те саме, що погорілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погорілий — ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до погорі́ти; // у знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (М. Коцюбинський); Грибовський ..  Словник української мови у 20 томах
4. погорілий — ПОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до погорі́ти; // У знач. прикм. Коли Андрій Волик проходив повз головний будинок погорілої сахарні, зі стін руїни з галасом знялось вороння (Коцюб., II, 1955, 7); Грибовський..  Словник української мови в 11 томах
5. погорілий — Погорілий, -а, -е 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати. Шевч. 264. 2) погоріле = погорілля. На погоріле хоч шажок дайте. Макс.  Словник української мови Грінченка