погорілий
погорі́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до погоріти.
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. погорілий, -лого, ч.; погоріла, -лої, ж. Те саме, що погорілець.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипогорі́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до погоріти.
|| у знач. прикм.
|| у знач. ім. погорілий, -лого, ч.; погоріла, -лої, ж. Те саме, що погорілець.
Великий тлумачний словник сучасної української мови