Орфографічний словник української мови

знаряд

зна́ряд

іменник чоловічого роду

знаряддя; зброя

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. знаряд — Знаря́д: — знаряддя [53]  Словник з творів Івана Франка
  2. знаряд — -у, ч., діал. 1》 Знаряддя. 2》 Зброя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знаряд — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами..  Словник синонімів української мови
  4. знаряд — ЗНА́РЯД, у, ч., діал. 1. Знаряддя. [Тірца:] Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці. [Чоловік:] До якої? Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах