знаряд

ЗНА́РЯД, у, ч., діал.

1. Знаряддя.

[Тірца:] Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці. [Чоловік:] До якої? Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Л. Укр., II, 1951, 150);

Брала [Домніка] все, що сунулося під руку,— збіжжя, насіння, хатні знаряди (Коб., II, 1956, 123).

2. Зброя.

У старовину люди вбивали списами й стрільбами, .. і тільки цілковито впевнившися, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (Сам., II, 1958, 250).

Значення в інших словниках

1. знаряд — Знаря́д: — знаряддя [53]  Словник з творів Івана Франка
2. знаряд — зна́ряд іменник чоловічого роду знаряддя; зброя діал.  Орфографічний словник української мови
3. знаряд — -у, ч., діал. 1》 Знаряддя. 2》 Зброя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знаряд — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами..  Словник синонімів української мови