мішма

мі́шма 1

прислівник

впереміш

незмінювана словникова одиниця

мі́шма 2

іменник жіночого роду

мішанина

Значення в інших словниках

1. мішма — пр., впереміш|ку|; п! ЖУЖМОМ.  Словник синонімів Караванського
2. мішма — I впереміш, навпереміш, напереміш, упереміш II див. гуртом; мішанина; упереміш  Словник синонімів Вусика
3. мішма — розм. 1》 присл. Те саме, що впереміш. 2》 у знач. ім. мішма, -и, ж., рідко. Те саме, що мішанина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мішма — МІ́ШМА, розм. 1. присл. Те саме, що впере́міш. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Б. Грінченко); Мішки з цукром ..  Словник української мови у 20 томах
5. мішма — ВПЕРЕ́МІЖ (УПЕРЕ́МІЖ) (чергуючи, чергуючись з чимсь, кимсь іншим; перемішуючи, перемішуючись), ВПЕРЕ́МІШ (УПЕРЕ́МІШ), ВСУ́МІШ (УСУ́МІШ), ВПЕРЕ́МІЖКУ (УПЕРЕ́МІЖКУ) розм., МІ́ШМА розм. Засипали туди (в домниці) впереміж з вугіллям руду (С.  Словник синонімів української мови
6. мішма — Мі́шма, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мішма — МІ́ШМА, розм. 1. присл. Те саме, що впере́міш. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Гр., І, 1963, 397); Мішки з цукром..  Словник української мови в 11 томах
8. мішма — Мішма нар. Въ перемежку, смѣшанно. Ідуть мішма, — дивіт-но ся: москалі й селяне з ними, а не лишень москалі сами. Камен. у.  Словник української мови Грінченка