мішма

ВПЕРЕ́МІЖ (УПЕРЕ́МІЖ) (чергуючи, чергуючись з чимсь, кимсь іншим; перемішуючи, перемішуючись), ВПЕРЕ́МІШ (УПЕРЕ́МІШ), ВСУ́МІШ (УСУ́МІШ), ВПЕРЕ́МІЖКУ (УПЕРЕ́МІЖКУ) розм., МІ́ШМА розм. Засипали туди (в домниці) впереміж з вугіллям руду (С. Скляренко); Рядами столи, на них годинники. Робітники й робітниці всуміш (Мирослав Ірчан); Обігнав поїзд товарний — вагони вперемішку з цистернами та платформами (А. Головко); Тут перекочувався гомін уперемішку зі сміхом (Ю. Мушкетик); Вони роздягались, складали все мішма — одежу й зброю — на лаву і бралися до їжі (А. Хорунжий). — Пор. навперемі́нно.

Значення в інших словниках

1. мішма — мі́шма 1 прислівник впереміш незмінювана словникова одиниця мі́шма 2 іменник жіночого роду мішанина  Орфографічний словник української мови
2. мішма — пр., впереміш|ку|; п! ЖУЖМОМ.  Словник синонімів Караванського
3. мішма — I впереміш, навпереміш, напереміш, упереміш II див. гуртом; мішанина; упереміш  Словник синонімів Вусика
4. мішма — розм. 1》 присл. Те саме, що впереміш. 2》 у знач. ім. мішма, -и, ж., рідко. Те саме, що мішанина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мішма — МІ́ШМА, розм. 1. присл. Те саме, що впере́міш. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Б. Грінченко); Мішки з цукром ..  Словник української мови у 20 томах
6. мішма — Мі́шма, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мішма — МІ́ШМА, розм. 1. присл. Те саме, що впере́міш. Думки мішма йшли у неї в голові, вона почувала тільки, що нове, страшне лихо от-от упаде їй на голову (Гр., І, 1963, 397); Мішки з цукром..  Словник української мови в 11 томах
8. мішма — Мішма нар. Въ перемежку, смѣшанно. Ідуть мішма, — дивіт-но ся: москалі й селяне з ними, а не лишень москалі сами. Камен. у.  Словник української мови Грінченка