Значення в інших словниках
-
побілілий —
див. білий
Словник синонімів Вусика
-
побілілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побіліти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
побілілий —
ПОБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побілі́ти. Марфа Долина стояла на своїх милицях, стискуючи держаки побілілими від напруги пальцями (С. Журахович); Лиш морщини глибокі І побіліле за ті дні волосся Свідчили, кілько він перетерпів (І.
Словник української мови у 20 томах
-
побілілий —
ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В.
Словник синонімів української мови
-
побілілий —
ПОБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побілі́ти. Марфа Долина стояла на своїх милицях, стискуючи держаки побілілими від напруги пальцями (Жур., Дорога.., 1948, 91); Лиш морщини глибокі І побіліле за ті дні волосся Свідчили, кілько він перетерпів (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
побілілий —
Побілілий, -а, -е 1) Побѣлѣвшій. 2) Поблѣднѣвшій.
Словник української мови Грінченка