рахуба

раху́ба 1

іменник жіночого роду

неприємний клопіт; лічба — рідко

розм.

раху́ба 2

іменник жіночого роду

розрахунок, міркування

розм., рідко

Значення в інших словниках

1. рахуба — Раху́ба: — лічба, рахування, розрахунок, міркування, неприємний клопіт з ким-, чим-небудь [37] — рахунок [6] — рахунок, розрахунок [51] — рахунок, розрахунок; метушня, клопоти [14] — розрахунок [22] — розрахунок, міркування [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. рахуба — Раху́ба, перен. Розрахунки, плани. [Чоловік]рад би розумом збагнути будучність, щоб заздалегідь усяке лихо від себе відвернути; а ту дивись, якась марниця, що і подумати сьмішно, попсує єму всі єго рахуби та поведе єго житє такою дорогою...  Українська літературна мова на Буковині
3. рахуба — Лічба, рахунок, рахування; П. клопіт, морока.  Словник синонімів Караванського
4. рахуба — див. пригода; турбота  Словник синонімів Вусика
5. рахуба — -и, ж., розм. 1》 заст. Лічба, рахування. Рахуби не дати кому, чому — а) не змогти порахувати кого-, що-небудь; б) не змогти справитися, впоратися з ким-, чим-небудь. 2》 заст. Розрахунок (у 4 знач.), міркування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. рахуба — РАХУ́БА, и, ж., розм. 1. заст. Лічба, рахування. [Кармелюк:] Перебили тобі рахубу, Мошко, ну, та нічого – за спину не ллє, починай знову (С. Васильченко); [Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба!...  Словник української мови у 20 томах
7. рахуба — раху́ба рахунок (ст): Вони вже втратили рахубу днів (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. рахуба — Рахунок, розрахунок  Словник застарілих та маловживаних слів
9. рахуба — вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в раху́бу). Потрапити в неприємну ситуацію, зробивши щось необдумане, допустивши якусь помилку і т. ін.; завдати собі клопоту. Той резидент ніколи не зичив добра гетьману і коли радить, то тільки на безголів’я.  Фразеологічний словник української мови
10. рахуба — НЕПРИЄ́МНІСТЬ (подія, випадок, обставина тощо, які викликають почуття незадоволення, досади і т. ін.), ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., КА́ПОСТЬ розм.; ХА́ЛЕ́ПА розм., ПРИЧИ́НА заст. (неприємна подія, перев. несподівана); ПРИГО́ДА (неприємна подія, перев.  Словник синонімів української мови
11. рахуба — РАХУ́БА, и, ж., розм. 1. заст. Лічба, рахування. [Кармелюк:] Перебили тобі рахубу. Мошко, ну, та нічого — за спину не ллє, починай знову (Вас., III, 1960, 187); [Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
12. рахуба — Рахуба, -би ж. 1) Счетъ, отчеть, разсчетъ. Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу. Ном. № 5813. Скільки всіх зорь, цьому ще ніхто рахуби не склав. Ком. І. 49. Рахуби не дам. а) не могу счесть, б) ничего не могу подѣлать. Ном. № 6666.  Словник української мови Грінченка