рахуба
РАХУ́БА, и, ж., розм.
1. заст. Лічба, рахування.
[Кармелюк:] Перебили тобі рахубу, Мошко, ну, та нічого – за спину не ллє, починай знову (С. Васильченко);
[Нартал (до Руфіна):] Чималі тут проценти, як я бачу, та ще й якась заплутана рахуба! (Леся Українка).
2. заст. Розрахунок (у 4 знач.), міркування.
Думки його губилися в смілих рахубах (І. Франко).
3. Неприємний клопіт з ким-, чим-небудь.
Вискочило [щеня] із-за кущів та так й вп'ялося інспекторові в литку. – Це ж буде рахуба, як порве! – вдарилась Настя об поли (С. Васильченко);
Рушили [чоловіки] і зразу ж в одного виявилась біда: з люшнею щось не в порядку, – треба справляти. – От рахуба! Із-за одного роззяви, а всі тепер стій! (А. Головко);
– Тобі добре – жінку на віз посадив, та й вся рахуба, а в мене діти (Григорій Тютюнник).
◇ Вско́чити (встря́ти) в ха́ле́пу (в на́па́сть, в раху́бу і т. ін.) див. вска́кувати;
Добра́ти (дібра́ти) / добира́ти ді́ла (ла́ду́, рідко раху́би) див. добира́ти;
Не бра́тися (не вхо́дити, не йти) в раху́бу див. бра́тися;
Не да́ти раху́би див. дава́ти;
(1) Раху́ба б узяла́ кого, що – уживається для вираження великого незадоволення кимось або з приводу чогось.
– Сідайте, підвеземо! – Та я вже якось дійду і пішки. Рахуба б узяла ті автобуси: дві години... – Ну, то сідайте! (П. Панч);
Рахуба б тебе узяла з твоїми витівками (з усн. мови).
Словник української мови (СУМ-20)