впакувати
впакува́ти 1. силоміць нагодувати (перев. дитину)(ср, ст): Я мало не впала, як побачила, скільки Лідзя впакувала в малого бульби (Авторка)
2. випустити, всадити (кулю)(ср, ст): Мало не впакував німакові півобойми “вальтера” в живіт (Лисяк)
◊ впакува́ти в біду́ → біда
◊ впакува́ти до тюрми́ ув'язнити (ср, ст): Але своєю обороною він, замість звільнити від вини, не одного ще на довгі роки впакує до тюрми (Острук)
Лексикон львівський: поважно і на жарт